Корекційні вправи, спрямовані на розвиток психологічних процесів дитини під час навчально – виховного процесу.

            Зростаюча увага до проблем навчання дітей з психофізичними порушеннями розвитку стала однією з тенденцій сучасної корекційної педагогіки.

            Найважливіше завдання освіти – це підготовка дитини з особливими освітніми потребами  до повноцінного життя в сучасних соціально – економічних умовах розвитку України. Тому процес навчання та виховання дітей зі складними порушеннями розвитку має чітку корекційну спрямованість.

            Корекція порушень розвитку відбувається в умовах комплексного розв’язання освітніх, корекційно – розвивальний і виховних завдань навчально – виховного процесу.

Навчання в одному класі дітей різної категорії розвитку  та з різними нозологіями становить значну проблему, в першу чергу, для вчителя. Така ситуація вимагає високої  педагогічної майстерності, наявності знань з суміжних для педагога галузей знань – зокрема психології особистості дитини та дефектології.  Вимагає безупинної роботи над собою, постійного оновлення власних знань, збагачення арсеналу методів та прийомів навчання.

Окремої уваги заслуговує організація корекційного навчання дітей з особливими освітніми потребами, бо успішне навчання даної категорії  вимагає постійного тісного контакту  педагогічних працівників, корекційних педагогів, батьків та психолога. Взагалі, весь процес навчання таких дітей має  носити корекційний характер, бути спрямованим на усунення  перешкод для успішної інтеграції дитини у соціальне середовище, а не просто на  оволодіння дитиною певної суми знань.

Таким чином загальна мета корекційно-розвивальної роботи — сприяння розвиткові дитини, створення умов для реалізації її  внут­рішнього потенціалу, допомога в подолан­ні і компенсації відхилень, що заважають  розвиткові.

Основними вимогами до проведення уроків (занять) є:

- використання ігрових спосіб організації виконання навчальних завдань, а також оцінювання навчальної діяльності учнів;

- формування розумових дії школярів на усіх етапах навчального процесу, такі як: орієнтувально-дослідницькі дії, оцінювання, аналіз, узагальнення, порівняння, планування;

- спонукання до мовної активності, здійснювання контроль за мовою дітей;

- встановлення більш повільного темпу навчання;

- використання багатократних модифікаційних повторень матеріалу;

- максимальне використання збережених психічихі функцій дитини;

- розчленовування цілісної діяльності на окремі складові частини, елементи, операції, допомагати дітям осмислювати їх у внутрішньому співвідношенні один до одного;

- використовування вправ, націлених на розвиток уваги, пам’яті, уяви, будуючи їх на програмовому  матеріалі.

Для дітей із ЗПР  характерним є те, що в більшості з них може спостерігатися розгальмованість процесів нервової системи   і ,  як наслідок того, виникає  надмірна рухливість, часте переключення уваги з одного виду діяльності на інший. Такі діти перебувають у постійному русі. Вони поверхово сприйма­ють навколишній світ, не слухають пояснень, а одразу переходять до дій. Може спостерігатися й інша картина, коли діти повільні, не сприймають пояснень чи навіть демонстрування їх. Окрім того, діти з ЗПР потребують розрядки і зміни видів діяльності значно частіше за інших. В умовах класно – урочної системи навчання зробити це для них досить складно. Для таких дітей корекційні заняття є важ­ливим фактором розрядки і вираження емо­цій.

На початку заняття добре давати ігри на розвиток пам’яті, потім ігри з перебуванням у грі та вибуванням із неї, естафети з найпростішими навичками во­лодіння м'ячем чи палицями тощо, а напри­кінці — обов'язково ігри на увагу чи такі, що можуть емоційно врівноважити дітей.

Загальновідомо, що рух сприяє загальному посиленню акти­вації, а отже, й емоцій, готовності до контак­тів.  У багатьох випадках після рухового «розігрі­вання» дитина готова до зосередження на «розумових завданнях».  Велике значення для розвитку дитини мають вправи на корекцію загальної моторики та розвиток тонких рухів кистю руки.

Найкращим методом допомоги дітям з ЗПР, на мою думку,  є використання  розвивальних ігор.

Ігротерапія застосовується не тільки з корекційною метою, а й із профілактичною та психогігієнічною. Розрізняють дві форми ігротерапїі: індивідуальну і групову. Якщо у дитини проблеми зі спілкуванням, тоді гру­пова терапія більш корисна, ніж індивідуаль­на.

Особливу увагу слід звернути на покращення уваги та сприймання у цієї категорії дітей, позаяк довільна увага у них як правило розвинута слабо, знижена здатність до її розподілу, звужений обсяг уваги.

Для корекції можна застосовувати  такі ігри та вправи, спрямовані на розвиток уваги

Хто більше побачить? Запропонувати дітям уважно розгляну­ти картинку і перелічити, що вони бачать на ній.

Знайдіть помилку. У цієї гри багато варіантів, які пропону­ються відповідно до класу:

знайти фігуру, яку поклали не на своє місце. Викладається декілька видів карток, підібраних за певними геометричними фігу­рами, проте серед трикутників лежить квад­рат, між ромбами — прямокутник тощо;

сказати, що неправильно. Пропонують кілька думок, частина з яких — алогічні.

Прочитати пропозиції і знайти помилкові думки. (Наприклад: заєць уміє літати; взимку холодно; на сосні виросли червоні яб­лука; у собаки народилися телята тощо.)

Фігури

Зображені фігури 3—4 видів (трикутник, коло, квадрат, ромб). Усього 5—10 рядів по 10 фігур у кожному ряді. Фігури в ряду розташовані довільно. Потрібно:

розкласти фігури, як показано на зразку;    розставити значки тільки у квадратах і трикутниках;                               поставити значки в ромбах і підкресли­ти всі квадрати.

Предмети.          Дається таблиця з предметами 5—10 рядів по 8 у кожному.

Предмети розташовані довільно. Пот­рібно:

викреслити всі гриби;                                 викреслити всі м'ячики;

викреслити всі ялинки червоним олів­цем, а м'ячики — синім

викреслити всі м'ячики і підкреслити ялинки.

Для корекції  просторового сприймання застосовувати такі ігрові вправи:

Відгадай і намалюй.   На дотик відгадати фігури, що знахо­дяться в мішечку (пласкі, з картону або фа­нери), назвати їх, а потім намалювати.

Розкладають геометричні фігурки, од­накові з тими, що лежать у мішечку. Ви показуєте будь-яку фігуру і просите дістати з мішечка таку ж.

З яких фігур?  Пригадати і назвати предмети, схожі на коло, квадрат, прямокутник трикутник.

Закінчити малюнок із заданих фігур.

Виклади фігури з паличок.   Спочатку дають дітям зразок, а потім за­бирають, щоб відтворити фігури по пам'яті.

Яка рука?   Потрібно:

визначити, якою рукою дівчинка три­ває прапорець;

в якій руці хлопчик тримає кулю;                         на якій нозі стоїть дівчинка;

якою рукою хлопчик тримає ручку.

Що де знаходиться?  Потрібно назвати, що зображено в сере­дині, що в лівому верхньому кутку тощо.

Твій шлях.   Потрібно розказати, як ти йдеш до крам­ниці і що де знаходиться (праворуч, ліворуч, позаду, попереду тощо).

Уважно слухай і намалюй.  Вчитель називає геометричні фігури із вказівкою їхнього місця на аркуші. Діти ма­ють замалювати їх на вказаному місці згід­но з інструкцією (вгорі ліворуч трикутник, праворуч від нього квадрат, у центрі коло тощо).

Лабіринт. Допомогти зайчику знайти дорогу.        Якою дорогою діти йдуть до школи?

Домалюй предмети.  Попросити дітей назвати, а потім дома­лювати предмети, зображені на малюнках. Можна заштрихувати або розфарбувати їх.

Упізнай, що зображено.   Перед дитиною лежать картинки, на яких знайомі зображення дано не повністю. По­просити дітей подумати і сказати, що вони впізнали, кому належать ті чи інші елементи зображення.

Для  вдосконалення сприйняття часу можна застосовувати такі ігри:

Розклади по порядку.  Покласти таблички з відповідними слова­ми і попросити дітей розташувати їх у поряд­ку зростання часу.

Розв'яжи задачу. Василько гостював у селі тиждень і п'ять днів. Скільки всього днів він був у селі?

Котра година?  Використовуючи іграшковий годинник, попросити дітей визначити час на годинни­ку, а потім поставити стрілки за вказівками психолога.

До чого відноситься?  Узяти картинки із зображенням пори року і картинки із зображенням таких предметів: саней, лиж, човна тощо. Дитина має назвати предмет і підкласти до картинок із відповід­ною порою року.

Визначити час.  На табличках написано: ніч, ранок, день, вечір; на картках зображені ситуації, що від­повідають певній частині доби. Пропонується дитині визначити, коли відбувається дія, зображена на картках, і підкласти їх до від­повідної таблиці

Особливу увагу про роботі з дітьми з ЗПР слід приділяти розвитку словесно-логічих  операцій, виконання яких протікає тільки в розумовій площині. Пропоновані нижче ігри і вправи сприя­ють не тільки активізації розумової та мов­ної діяльності, а й розвивають такі психічні процеси, як уявлення, пам'ять, уява, емоції, воля.

Виконуючи ці завдання, дитина має знай­ти схожість і відмінності у предметах і яви­щах, порівняти їх на основі виділених ознак, зробити узагальнення, висновок.

Ігри та вправи на розиток мислиннєвих операцій

Завдання-головоломки:

Склади 2 квадрати із 7 паличок, 2 рівні трикутники із 9 паличок тощо.

Візьми 9 паличок і склади квадрат і 4 трикутники.

Прибери 2 палички, щоб залишився один прямокутник.

Склади будиночок із 6 паличок, а потім переклади 2 палички, щоб вийшов прапо­рець.

Прибери 3 палички, щоб залишилося З таких самих квадрата. Прибери 4 палич­ки, щоб залишилося 3 квадрата. Переклади 1 паличку і щоб будиночок був перевернутий в інший бік.

Намалюй фігурку, яку потрібно. (Увагу дітей слід привертати до відмінних ознак зображених предметів, до їхньої по­слідовності.)

Продовж числовий і літерний ряд. Викресли зайву фігурку, цифру.

Гра «Розклади Фігури». Гра складаєть­ся із 24 карток (8x6 см) із зображенням геометричних фігур чотирьох видів, трьох кольорів (сині, червоні, зелені), великого і маленького розміру.

1-й варіант. Мовчки розкласти фігу­ри в купки: спочатку в 3 купки відповідно до форми, потім у 3 купки відповідно до ко­льору.

2-й варіант. Покласти на стіл будь-яку картку з фігурою, дитину попросити виклас­ти картку з фігурою, відмінною тільки од­нією ознакою. Наприклад: якщо маленьке червоне коло, то дитина має покласти велике червоне коло або маленький червоний квад­рат тощо.

Ігри

Зоологічне лото (настільна гра на за­кріплення знань про тварин).

Покажи, що не підходить (соснові ме­тодика «Четвертий зайвий»).

На закріплення уміння узагальнювати (фрукти, овочі, посуд, меблі геометричні фігури тощо), пояснюючи при цьому, чому не підходить.

Яке слово не підходить? На таблицях написані слова. Прочитати слова і назвати те, яке не підходить, і чому.

Хто що любить? Набір карток із тваринами. Дібрати кож­ній тварині з іншого набору карток те, що ця тварина їсть.

Кому що треба?   Попросити дитину дібрати до карток із зображеннями знайомих ситуацій картки, де намальовані предмети, яких бракує.

Відгадай загадку (знайти картинку- від гадку). Наприклад: без рук, без ніг, а ходить. Або дати текст загадок і попросити намалювати відгадки.

Придумай загадку.  Показати дітям предмети: м'яч, жабу, книгу, олівець тощо, потім попросити їх, виділивши характерні ознаки, придумати загадки.

Склади з літер слова.

Доповни слово.

Встав у слова пропущені літери.

Назви слово, яке починається з остан­ньої літери.  Наприклад: сова — альбом — море — єнот... тощо. Для цієї мети дуже добре підій­де гра в міста, кольори тощо.

Назви протилежні слова: тонкий — ..гострий — ... чистий — ... гучний — ... низький —... здоровий — ...

Закінчи речення: Влітку тепло, а взимку... Птахи літають, а змії... Восени листя жовте, а влітку...

Хто більше складе. Дати дитині наочні картинки, де потрібно підібрати риму до предметів: ліс — ніс; оку­ляри — товари; хустка — пелюстка тощо.

Розкласти по порядку і скласти роз­повідь (3—4 картинки за сюжетними кар­тинками).

Назвати, що неправильно (прості описові ситуації без складних смислових зв'язків).

Ігри та вправи на розвиток пам'яті

Ігри, спрямовані на розвиток пам'яті, сприяють розвитку цілеспрямованого про­цесу запам'ятовування, розширенню обсягу пам'яті. Діти пізнають раціональні прийоми осмисленого запам'ятовування і пригаду­вання, вчаться встановлювати зв'язки між предметами.

Подивися! Роздають 10 пар картинок, пов'язаних одна з однією за значенням. Треба розклас­ти картинки у два ряди, уважно розглянути і запам'ятати їх. Через 1 хв картинки правого ряду прибрати, а лівий — залишити без змін. Попросити дітей, дивлячись на картинки, що залишилися, назвати ті, які прибрали.

Що змінилося? Пропонують картинку із зображенням З—4 знайомих предметів і просять їх назва­ти. Потім — картинку із 7—8 предметами, і дитина має сказати, чи є серед них ті, які були на першій картинці.

Знайти показану фігуру серед 15 інших. Варіантів цієї гри може бути багато: з предме­тами, іграшками, геометричними фігурами, з кольоровими смужками тощо.

Слухай і повторюй. Простукати по столу певну кількість разів і попросити дитину відтворити почуте.

Назви слова, які запам'ятав. Дитині дають 5—10 картинок. Завдання: прочитати слова, які треба запам'ятати, і до кожного слова підібрати відповідну картин­ку, щоб вона допомогла, і запам'ятати це сло­во. Картинки: лисиця, книга, сир, машина «швидкої допомоги», мітла, їжак. Слова для запам'ятовування: їжа, навчання, зоопарк, хвороба, робота. Через 20—30 хв після того, як дитина відібрала картинки, запитати, які слова вона запам'ятала.

            З метою ефективності проведення навчально – виховного процесу дозвольте Вам надати кілька корисних порад щодо роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби:

1. Вивчайте характер психофізичного дефекту кожної дитини, вмійте грамотно характеризувати його; передбачайте прийоми індивідуальної роботи, її результати. Завдання для учнів початкових класів мають бути доступними, недовготривалими, цікавими, різноманітними і найчастіше виконуватися в ігровій формі.

2. Все навчання повинно бути індивідуалізоване, враховуйте психофізичні і пізнавальні можливості учнів із особливими потребами. Забезпечте на уроках індивідуальний підхід, навчіть кожного окремо та всіх разом.

3. Оволодівання школярами нового навчального матеріалу здійснюйте в єдності з корекційно-розвивальною роботою, з розвитком пізнавальних психічних процесів, мовленнєвим розвитком (навчіть дітей говорити голосно, повільно та чітко, виховуйте самоконтроль).
4. При проведенні уроків, занять необхідно проводити фізкультхвилинки, загальну моторну гімнастику на кожному уроці з достатнім фізичним навантаженням (16 та 36 хвилини уроку), логопедичні вправи, хвилини релаксації, музикотерапію.
5. Пам’ятайте, що на кожному уроці учні повинні говорити багато: коментувати свої дії, обґрунтовувати правила, відповідати повною відповіддю.

6. Багаторазово повторюйте терміни, правила, слова, словосполучення, які вивчаєте на уроці.
7. Широко використовуйте наочність, конкретність, деталізацію.

8. Спонукайте дітей до мовної та розумової активності. Заохочуйте їх за активність і старанність, а не тільки за результативність.

9. Давайте учням більше вчити напам’ять тексти з української мови, читання, розвитку мовлення.
10. Більше працюйте з підручниками, заохочуйте до читання.

11. Терпляче ставтесь до повільності й слабкого сприймання дітьми навчального матеріалу. Слід використовувати гнучку систему як заохочень, особливо тактильний контакт (елементи масажу, поглажування, дотику), так і покарань, які б не принижували гідність дитини, а спонукали школяра до навчання.

Таким чином, психологічна корекція — це дія, спрямо­вана на певні психологічні структури з ме­тою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування дитини. Це обґрунтована дія на внутрішній світ людини, за якої пси­холог має справу з конкретними проявами бажань, переживань, пізнавальних процесів і дій дитини. При визначенні основної мети і завдань психологічних корекцій важливо пам'ятати положення Л. Виготського про створення зони найближчого розвитку осо­бистості і діяльності дитини як основний зміст корекційної роботи.