Дитина з особливими освітніми потребами в закладі.         Рекомендації для педагогів

1.      Вивчайте характер психофізичного та мовного дефекту

кожної дитини, вмійте грамотно характеризувати його; передбачайте прийоми індивідуальної роботи, її результати. Завдання для учнів мають бути доступними, недовготривалими, цікавими, різноманітними і найчастіше виконуватися в ігровій формі.

2.      Все навчання повинно бути індивідуалізоване, враховуйте

психофізичні і пізнавальні можливості учнів із особливими потребами. Забезпечте на уроках, позакласних заняттях індивідуальний підхід, навчіть кожного окремо та всіх разом.

3. При проведенні уроку, виховних занять, дидактичних ігор пам'ятайте, що необхідно вирішувати не тільки завдання загальноосвітньої програми, але й (у першу чергу) вирішувати корекційні завдання.

4.Оволодівання школярами нового навчального матеріалу здійснюйте в єдності з корекційно-розвивальною роботою, з розвитком пізнавальних психічних процесів, мовленнєвим розвитком (навчіть дітей говорити голосно, повільно та чітко, виховуйте самоконтроль).

5. При проведенні уроків, позакласних виховних занять необхідно проводити фізкультхвилинки, вправи на загальну та дрібну моторику з достатнім фізичним навантаженням, логопедичними вправи, хвилинками релаксації та  музикотерапію.

6. Пам’ятайте, що на кожному уроці чи виховному занятті учні повинні говорити багато: коментувати свої дії, обґрунтовувати правила, відповідати повними реченнями.

7. Багаторазово повторюйте терміни, правила, слова, словосполучення, які вивчаєте на уроці.

8. Широко використовуйте наочність, конкретність, деталізацію.

9. Спонукайте дітей до мовної та розумової активності. Заохочуйте їх за активність і старанність, а не тільки за результативність.

10. Давайте учням більше вчити напам’ять тексти з української мови, читання, розвитку мовлення.

11. Більше працюйте з підручниками, заохочуйте до читання.

12. Терпляче ставтесь до повільності й слабкого сприймання дітьми навчального матеріалу. Слід використовувати гнучку систему як заохочень, особливо тактильний контакт (елементи масажу, поглажування, дотику), так і покарань, які б не принижували гідність дитини, а спонукали школяра до навчання.